Нинішні вибори та громада

Сергій Дацюк, 07.11.18, “Українська правда” блоги

 

В самому наративі нинішніх виборів криється жорстка помилка. Якщо ви на найближчі президентські вибори знаходитесь всередині персонального вибору “Юля, Володя, Петя, Толя, Юра, Олег, Слава” чи у його скороченому варіанті “Юля чи Петя”, ви вже програли.

Це не вибір, бо ніякого вибору на цьому рівні немає. Неможливо вибирати між персональними медіа-образами, створеними всередині олігархічних мас-медіа. Завдання олігархічних мас-медіа – відволікти нашу увагу на спотворений порядок денний, на фейковий вибір між однаково пасивним з боку громадян спогляданням за боротьбою владних персон.

Ситуація могла би змінитися, якби участь громадськості у випрацюванні кожним кандидатом у президенти програми реальних змін була би ядром їх медіа-образу, була би основою порядку денного в Україні, головною структурою публічної політичної комунікації. Але в тому то і проблема, що олігархічні медіа нізащо не будуть це робити.

Звичайно можна сказати, що справа не у випрацюванні кандидатами програми реальних змін, а у тому, хто з них і як буде ці зміни впроваджувати. Тим не менше майбутнє впровадження змін теж можна спрогнозувати за вже наявними ознаками під час самої виборчої кампанії:

– чи достатньо потужна програма або стратегія представлена кандидатом;

– чи створено команду кандидата, де професіонали покривають всі ключові напрямки для виконання цієї програми:

– чи ця програма та стратегія кандидата дійсно дозволяє вирішити ключові проблеми нинішньої кризової ситуації та війни в Україні;

– чи достатньо громадськість залучена до випрацювання програми кандидата, наскільки багато представників громадськості включені у команду кандидата.

Адже переломити нині існуючу ситуацію кризи громадської довіри до політичних лідерів є одним з головних завдань нинішньої виборчої кампанії. Відтак і телебачення, і офіційний владний дискурс будуть всіляко намагатися відволікти увагу громадськості від цих питань і переорієнтувати суспільну свідомість на такі основі негативні тези:

1. Вибираючи між кандидатами, ви вибираєте між різними групами олігархів чи навіть окремими олігархами (всі кандидати продажні, всі працюють на олігархів, тому хай буде так, як є – збереження олігархічного консенсусу невідворотнє).

2. Вибори нічого не змінюють, і майдани нічого не змінюють, тому сидіть і не рипайтеся (посіяти безнадію, апатію, зневіру, знизити громадську активність антивладних кандидатів).

3. Жодній виборчій програмі вірити не можна, тому що вони не виконуються (закцентувати увагу на персоні кандидата, уникаючи розмови про його програмні наміри).

4. Представники команди кандидата продажні, тому вірити їм не можна (каналізувати громадську підтримку кандидата, дискредитувати його експертів та симпатиків).

Мова сьогодні йде про те, що нинішня олігархічна влада, здійснивши контрреволюцію в квітні 2016 року, розгорнула безпрецедентну війну проти громадських активістів, проти громадської політичної активності, проти громадського дискурсу, який повністю заблоковано на телебаченні.

Особливо негативним явищем зараз є знецінення ролі громади, громадського дискурсу та критики з позиції громади в публічній політиці, зокрема на телебаченні. Жорсткій, брехливій з елементами фейку критиці піддаються ті політики, які намагаються залучати громадські рухи та структури і спиратися на них в своїй політичній діяльності.

На цій по суті громадянській війні, яку приховано веде нинішня влада, є реальні втрати серед громадських активістів. Справа дійшла навіть до створення тимчасової слідчої комісії у Парламенті, але, скоріш за все, системного аналізу та політичних висновків ми від неї не дочекаємося. Адже мова тут іде не про окрему смерть громадської активістки Гандзюк, а про системне явище репресій олігархічної влади проти громадських діячів.

Успіх нинішніх президентських виборів буде залежати від того, наскільки громадському консенсусу вдасться перебороти олігархічний консенсус, нав’язати свій порядок денний через громадський активізм та соціальні мережі, запропонувати формати різного типу публічних угод громади з кандидатами в президенти, публічно здійснити вплив на зміст передвиборчих програм кандидатів та на формування команд кандидатів, перевести публічну комунікацію з режиму пасивного споглядання за перегонами персон-кандидатів у режим активної участі та конкуренції їх програм, команд, громадських рухів і громадських угод з кандидатами.

В цьому сенсі мова йде про продовження справи Майдану 2013-2014 років в контексті власне тієї проблеми, яка ставилася весь час відтоді – мало зруйнувати наявну рівновагу олігархічного консенсусу, потрібно витворити позитивну рівновагу громадського консенсусу.

Справжні революційні зміни це створення нової більш складної і більш зорієнтованої на громадянське суспільство рівноважної системи політичних, економічних, соціальних та культурних відносин.

Основна громадська стратегія на нинішні президентські вибори має полягати у наступному.

1. Відновити революційний процес змін в Україні – через Конституцію, зміну політичної системи.

2. Витворити чіткі та довгострокові програми деолігархізації та ліквідації корупції, уникаючи водночас дискурсу про вічну боротьбу з олігархами та корупцією, який нав’язаний нам західними партнерами і підтриманий українською олігархічною владою.

3. Започаткувати економічні зміни, спрямовані та виникнення та розвиток середнього класу, який водночас має проникати в усі монополізовані олігархами та крупним бізнесом сфери.

4. Поставити за мету зміну соціальної структури на користь переваги представникам середнього класу, які самі придумали та роблять свою справу, а не обслуговують олігархат та корупцію, тобто вже в процесі передвиборчої кампанії відновити діяльність соціальних ліфтів, дотримуючись норм чесної конкуренції та персональної шляхетності.

5. Досягти діяльністної єдності серед української громади, тобто вивести громадянські конфлікти за межі громадянського суспільства – проти олігархічної влади, проти агентів російської влади, проти відкритих ворогів на фронті російсько-української війни.

6. За будь-яких умов, за будь-якого спротиву, за будь-яких жертв стимулювати розвиток громадського активізму, громадської ініціативи, громадської участі у всіх цих процесах.

Тобто основним принципом стратегії громади в Україні на нинішніх президентських виборах має стати такий: “громада має бути у виграші після виборів з будь-яким переможцем”.

 

 

Послесловие админа Oko.cn.ua:

 

В последние время в текстах Дацюка прослеживается явный прогресс, ибо от жонглирования философскими терминами, от которых обыватель впадал в такую же дикую тоску  и уныние, как и от мутных схем Блокера, он, наконец, перешел к более понятным словам.

Хотя, конечно, и сейчас логикам остается повод для стеба. Скажем, если начало текста соединить сразу с концом (выбросив середину), то получится следующий тезис: если избиратели будут голосовать за персоналии, то они проиграют, поэтому главное – убедить себя в том, что вы выиграете при победе любого из кандидатов.

Спорить здесь просто не с чем. Ибо если себя убедить в том, что проигрыш – это и есть победа, то вы автоматически становитесь непобедимым!

Ну а если серьезно, то правда жизни заключается в том, что пока субъекты политического процесса не заебутся прыгать на старые грабли, то социум в целом обречен будет бегать как пони по кругу. И, как ни крути, но для того, чтобы нашего бегемота таки вытащить из болота, следует искать такого политического лидера, который таки сможет выполнить эту работу. А не такого, который сумеет доходчиво объяснить – по каким причинам ему это сделать не удалось.

В нашей критической ситуации нужен толковый антикризисный менеджер. Так что, как ни крути, а ориентироваться на персоналии таки логично. А теперь из имеющегося списка кандидатов назовите мне лучшего антикризисного менеджера, чем Юлия Тимошенко. Буду благодарен, если вы это еще и обосновать сумеете…

1 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 51 оценка, среднее: 5,00 из 5 (1 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки:

5 комментариев читателей статьи "Нинішні вибори та громада"


  1. Вал
    07.11.2018
    в 14:25

    Kozak Oko – “В нашей критической ситуации нужен толковый антикризисный менеджер”

    Я бы только добавил, что у этого менеджера должна быть понятная, реалистичная и принятая значительной частью общества (хотя бы – через механизм поддержки на выборах) программа – как, за счет чего, с какими потерями, в какие срокиsmile.
    Если этого не будет, то может оказаться, что в представлении пришедшего во власть антикризисного менеджера можно делать одни действия (например, начать распродавать стратегические активы, вроде земли, или продолжать поднимать цены на товары до средне-мировых), а в представлении большей части населения, эти действия делать категорически нельзя. Понятно, что антикризисному менеджеру почти всегда приходится делать что-то непопулярное, но он просто обязан пояснять заранее, что он делает, зачем, и к чему это должно привести. Естественно, он обязан и отвечать за свои неправильные или непродуманные решения. Ну и тот же менеджер должен наладить постоянную обратную связь с обществом, чтоб быстро отслеживать, к чему на самом деле приводят его усилия, и, в случае резко негативного отношения к его действиям – либо менять их, либо задумываться, может уже стоит уходить.
    А вообще, я мечтаю о некоем политическом предвыборном открытом процессе (именно рабочем действии, а не шоу), когда кандидаты, в режиме прямого диалога друг с другом и с обществом, смогут сказать – что же конкретно будут делать, когда придут к власти. С каким нибудь ведущим, уровня С.Шустера или Н.Влащенко. Мне кажется, что это могло бы открыть глаза многим украинцам и на самих кандидатов, и на ту жопу, в которой мы на самом деле находимся.

    0

  2. Виталик
    07.11.2018
    в 15:03

    Медведчук – однозначно.

    0

    • Вал
      07.11.2018
      в 15:11

      Виталик – А ваше “однозначно” – это такое донецко-пацанское обоснование своей позиции? blum
      П.С. А вообще, Виталя, я очень разочарован вашим выбором. Ожидал, что вы предложите некоего крепкого хозяйственника – Виктора Хфедоровича. На худой конец (пардон, дамы), того забавного старичка, который так потешно коверкал украинские слова blum

      0

    • nikitta
      07.11.2018
      в 15:43

      Нє, Путин – лучшеє!

      0

    • Kozak Oko
      07.11.2018
      в 22:31

      Это часом не кум Хуйла сочинил вирш “К чему рабам дары свободы…”?

      0

Добавить комментарий