Палац Путіна – це модель політичної організації суспільства

Петро Олещук, 30.01.21, facebook

Не так давно я подивився «легендарний» фільм Навального про палац Путіна. Мабуть, значно пізніше, ніж більшість вітчизняних опініонмейкерів. Причин на це багато, але головна — мені було не дуже цікаво. Та все ж глянув.

Непогано, зроблено професійно, витраченого часу зовсім не шкода.

Але мушу зазначити одне особисте застереження.

Пафос самого Навального як і більшості його коментаторів зводиться до наступного: «Дивіться що! Та навіщо йому стільки такого!»

Дійсно, Путіну, мабуть, це все не дуже потрібно, але у межах наявної у Росії парадигми влади йому нічого іншого не залишається як грати роль. І він її грає, а ці палаци — це демонстрація цієї ролі.

Природа влади в Росії досі архаїчна. Вона базується на «силі та потужності». А їх треба постійно демонструвати. У деяких приматів вирізнення носіїв влади забезпечується через помітний червоний зад. В межах російської моделі один із атрибутів демонстрації статусу — розкіш. Відповідно, якщо у численних місцевих князьків та «олігархів» розкіш просто нечувана, то у «головного» серед них розкіш має бути просто неймовірною, нереальною. Навіть якщо її майже ніхто не побачить. У олігархів тенісні корти та поля для гольфу? Значить, у Путіна має бути хокейний майданчик. Підземний. Навіщо? Та хто його знає, але, мабуть, на той момент нічого «крутішого» не вигадали. Ну не може «головний» в країні з такими олігархами демонструвати менший рівень розкошів. Інакше це буде сигнал про «слабкість», а «слабкість» — це найстрашніше.

Водночас, будуй все це «друзі», беручи спільну участь у єдиному проекті, що, очевидно, є аналогією «сплати данини» у давніх формах державності, бо данина — це не лише про гроші. Данина — це прояв покірності і демонстрація владно-підвладних відносин.

Але у цих палацах виявляється ще один цікавий момент російської державності на сучасному етапі — накладання кількох систем координат, які теоретично між собою суперечать. Подібні суперечності взагалі характерні для пострадянського простору.

Путін прагне втілювати у собі кілька систем легітимностей. Він одночасно «цар» — втілення ідеї монархізму, «господар землі Російської». Як цар — він перший серед «феодалів», і демонструвати розкіш для нього природно і неодхідно. Це підкріплює авторитет влади.

Одночасно — він продовжувач «генсеків» СРСР (розпад якого, як відомо, для нього «найбільша трагедія»), тобто, абсолютно «народний» лідер, що не має формально нічого у своїх руках, що лише «думає про народ» і т.д. Новий «сталін», якому нічого окрім елементарних речей не потрібно. Звісно, реальні генсеки геть не були «монахами», але їх публічний образ не міг поєднуватися з демонстрацією розкошів.

Ну і ще він одночасно — «сучасний світовий лідер у костюмі», обраний «демократично». Такий само як і Байден або Джонсон… Принаймні — для зовнішнього вжитку. Теоретично.

Таким чином, ми маємо одночасно «трьох Путіних». Перший може і має жити в розкошах, співмірних з його статусом, другий не живе матеріальним взагалі, третій — «живе на зарплатню».

Тому Путін одночасно «має право на все», і одночасно «нічого не має, це все вигадки і фальсифікації».

Нічого цього у фільмі Навального немає, лише згадки про корупцію. Але я переконаний, що сам Путін себе щиро «корупціонером» не вважає. Він «господар» Росії, що веде її до імперської величі, і має відповідати своєму статусу.

Ну і найголовніше. За Навальним виходить, що корупція — це от якраз Путін та його розгалужений клан, що включає його численних соратників, друзів та родичів. З цього може виникнути ідея, що досить цей клан прибрати, і все — «цивілізація». Мабуть, саме такої думки і очікують творці фільму.

Посил цей, мабуть, стосується не стільки рядових росіян. Їх роль і далі мінімальна. «Протести» це показали. Скільки «еліти» поза безпосереднім путінським оточенням.

І тут я бачу найцікавіше. У нас люблять говорити, що «навіщо ми цього Небутербродича згадуємо». Але згадуємо ми його переважно тому, що згадують активно його на «Заході».

Дуже заклопотані долею Навального і в ЄС, і у Штатах. Регулярно окремі заяви з цього приводу випускають.

Чи єдиний Навальний російський опозиціонер, який перебуває за гратами? Звісно, ні. Їх багато. Про більшість з них ніде на Заході ніхто нічого не чув. Чому? Бо вони не мають політичного значення. Вимоги звільнення Навального — це спосіб надати йому політичної ваги, це меседж для російської «еліти». І розшифрувати його не так і складно: «Ми готові знову перезавантажувати, але з нинішніми токсичними першими особами це просто неможливо. Давайте щось вирішуйте. Здається, давно у вас там не було «апоплексичних ударів» серед царів»?

Погодьтеся. Як фігура для «транзиту» влади усміхнений та «європейський» Навальний — ідеальний. Росію під формальним керівництвом Навального буде дуже легко «продати» як респектабельного партнера. У тому числі — для бізнесу. Великого, дуже великого бізнесу. При цьому, зміст самої влади хвилювати буде мало. Усі ж любили «демократа» Єльцина, який розстрілював власний парламент та влаштовував геноцид у регіонах власної держави.

Звісно, цей сценарій зовсім неочевидний. І для України він містить як потенційні плюси, так і очевидні ризики, хоча це і окрема тема. Але найголовніше — ніколи не треба забувати, що всі особливості російської політичної моделі створені не Путіним. Він якраз звичайнісінький епігон (як і його ідеологи). Вони зліпили усі традиційні російські моделі влади у щось одне, і використовують це більш-менш ефективно. Але нічого нового вони не вигадали. І це не «корупція». Це модель політичної організації суспільства.

Послесловие админа Oko.cn.ua: — Помните, сколько восторга у наших журналистов вызвало так называемый фильм-расследование  «Наследник», который был представлен публике 3 декабря и за это время набрал на ютубе 1,4 млн просмотров? Фильм Навального «Дворец для Путина. История самой большой взятки» был размещен на Youtube 19 января и менее чем за две недели набрал 103 миллиона просмотров! Как говорится, почувствуйте разницу в уровне общественного резонанса.

Автор публикации

не в сети 1 час

Kozak Oko

1 752

Комментарии: 1367Публикации: 9653Регистрация: 08-06-2017

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.

Загрузка...

Метки: Алексей Навальный, Владимир Путин

Комментарии читателей статьи "Палац Путіна – це модель політичної організації суспільства"

• Оставьте первый комментарий - автор старался