Пам’яті Левка Лук’яненка

Известный диссидент и Герой Украины Левко Лукьяненко ушел от нас 7 июля от последствий перенесенного ранее инсульта.

Как говорится в сюжете ТСН, жена знаменитого украинца Надежда Лукьяненко рассказала, что ранее он перенес лейкоз. После борьбы раком крови у Лукьяненко были проблемы с тромбами и лейкоцитами.

В Феофанию он попал с последствиями инсульта, которые организм перебороть уже не смог. У него также началось воспаление легких…

 

Родился Лукьяненко 24 августа 1928 года в селе Хриповка Черниговской области. 

В 1960-х он был приговорен к расстрелу “за антисоветскую агитацию и пропаганду”, однако в итоге расстрел заменили тюремным сроком на 15 лет.

В 1976 году, после выхода на свободу, Лукьяненко стал одним из основателей “Украинской хельсинкской группы”. Уже через год он снова был арестован. На этот раз отсидеть Лукьяненко пришлось 10 лет.

 

4 вересня 1991 року. Левко Лук’яненко 

 

Ukraine. LIFE 

Левко Лук’яненко – це совість нації, батько Незалежної України!
Він назавжди залишиться живим у наших серцях!
Світла пам’ять!

 

Александр Кочетков

ЛЕВКО ЛУК’ЯНЕНКО
З паном Левком ми познайомилися у 1996 році — він входив до парламентської комісії зі свободи слова, я — до Нацради з питань ТБ і радіо. Спочатку з його боку відчувалася певна пересторога, потім пом’якшав.
А останній раз, на жаль, дійсно останній, ми з ним співпрацювали у 2015 році під роботи “Руха за суверенний розвиток”, була така група, яка займалася… вірно — новим Суспільним Договором і новою Конституцією України.
Так що все сходиться.
Левко Лук’яненко був справжнім. Одним з небагатьох, хто насправді заслуговував звання Героя України у мирний час.
R.I.P.

 

Юрий Касьянов

Умер Левко Лукьяненко. Украинец, диссидент, политзаключенный (26 лет тюрьмы), политик, депутат, герой Украины. Человек драматической, трагической судьбы, неоднозначных, противоречивых, и часто радикальных взглядов.

К его смерти уже примазались все. Президент, премьер, политики справа, политики слева, политики сзаду… Но чтобы до Лукьяненко дотянуться, чтобы иметь право о нём говорить, надо 26 лет отсидеть в лагерях за независимость Украины, а не красть 26 лет подряд из бюджета независимой Украины.

Liza Bogutskaya

Левко Лук’яненко.
Царство Небесне.
Він так і не побачив Україну Вільною та Незалежною.

 

 

Galya Plachynda

“Огонь запеклих не пече. Ці слова Тараса Шевченка дуже пасують Левку Лук’яненку. Спілкуючись із цим енергійним, емоційним і тверезомислячим чоловіком, неможливо повірити, що наступного року – на День незалежності, 24 серпня, Левко Григорович буде святкувати своє 90-ліття”

Так я почала своє інтерв`ю з ним (і за сумою традицією – останнє прижиттєве).
Я помилилась. Не дожив.
Земля пухом, Левку Григоровичу.

 

 

Олександр Доній

Якось все більше відходять ті, хто боровся за Україну або задовго до нас, або разом з нами…
Сьогодні відійшов Левко Григорович Лук’яненко.
Та насправді він прожив довге і щасливе життя.
Боротьба. Судилище. Смертний вирок. Тюрма. Табори. І потім знову боротьба.
Такі люди як Левко Григорович уходять переможцями. Він встигнув не лише боротися, а й побачити Незалежність. На що не сподівалися сотні тисяч борців, які загинули у боротьбі перед ним. Він встигнув боротися вже й в незалежній Україні. Коли розмивалися старі ідеологічні поля, іноді починали протистояти один одному старі друзі і колишні однодумці.
Левко Григорович завжди відгукувався на запрошення поділитися досвідом та його баченням сучасності.
Перший раз я з ним побачився у 1989 році на одному з горішніх поверхів студмістечка нашого Універу на Ломоносова.В подальшому я не пригадую,щоб Левко Григорович колись відмовився на пропозицію поспілкуватися на якомусь круглому столі чи конференції чи фестивалю. Принаймні в наших акціях “Останньої Барикади” він брав участь неодноразово. А це ж мабуть не складало і тисячної частини його діяльності.
Його хата в селі Хотів під Києвом була завжди відкрита для відвідувачів. Пан Левко любив ділитися спогадами, думками, а між тим постійно працював. І якби Ви завітали до його хати, то неодмінно вийшли би звідти з його черговою книжкою чи брошурою.
А ще він постійно усміхався. І постійно був оптимістом. І його можна зрозуміти.незалежна Україна, яка б вона не була, це вже було більше, аніж він сподівався побачити через вузькі загратовані віконця камери….

Дякую, пане Левко, за вашу діяльність. Для всієї України . і всієї української нації.
А від себе додам, що дякую за Вашу підтримку, коли мені вона була необхідна. За Вашу чуйність і мудрість.


Ігор Гузь

Левко Лук’яненко…

Відходить епоха тих, хто боровся за знищення більшовицької системи не оглядаючись на обставини. Тих, хто закладав підвалини Незалежної України в застінках радянських концтаборів. Тих, хто боровся за інтереси Української Нації до останнього дня свого життя.

Вічна пам’ять.

 

Luca Vrublevetska

Пішов від нас пан Левко… Життя подарувало моїм студентам і мені зустріч з цією Людиною. Терпляче, на протязі двох годин, зернину за зерниною, вкладав у серця молоді коледжу культури смисли “Культурного коду України” аби проросли… В лютому 2014 – го він був на Донбасі!! Дяка за зустріч Петро Антип!!!

 

Остап Дроздов

Таких людей уже не буде. Рік тому ще встиг запросити його на програму.Левко Григорович якраз одужував після переламу ноги. 89 років. Самотужки прийшов на 4-й поверх і каже: “Якраз нормально. Мені ж треба ногу розходжувати”. Легенда, а не людина. Автор Акту проголошення незалежності. Завше памятатиму, як у 2001 році в одній машині їхав із ним до Космача. Левко Григорович розказував про арешт, про роздуми в карцері-одиночці, про свою РУН-віру, про парламентське закулісся, про втрачений шанс змусити всіх новоявлених громадян скласти іспити на знання української мови. Відходить стара когорта дисидентів. Один за одним. Яка дивовижна паралель: Левко Лук’яненкопомер якраз 7 липня – в день, коли 1988 року у Львові було проголошено Українську Гельсінську Спілку. Гештальт закрився. Життя присвячено. Далі вже ми.

 

Юлія Тимошенко

Помер Левко Григорович Лук’яненко. Велетень національного руху… Мудрий та сильний політик. Таких уже не роблять, кажуть, у подібних сумних випадках…

Боротьба за свободу України, тюрми в’язниці, смертний вирок, табори… Він пройшов через всі випробовування, через всі тортури заради нашої держави, заради нації. І саме такі люди закладали підвалини омріяної національної волі ще тоді, коли годі було й сподіватися звільнення України з радянського ярма.

Боротьба була сенсом його життя. Честь та гідність стали йому за головні принципи.

Шістдесятництво, Гельсінкська спілка, створення перших демократичних партій та об’єднань… Якоюсь мірою історія України за останні півстоліття та біографія Левка Лук’яненка – майже тотожні речі.

І як величезна винагорода за стійкість та мужність – авторство Акта проголошення незалежності України. Саме він писав той історичний текст. І показував мені якось зошит, в якому його було написано 24 серпня 1991 року.

Для мене Левко Григорович – втілення вищої, еталонної, абсолютної моралі в політиці. Я вдячна долі, за те, що знала його і звала соратником.

Сумуємо, пам’ятаємо, вклоняємося низько, дякуємо!

Герої не вмирають!

4 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 54 оценки, среднее: 5,00 из 5 (4 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки:

2 комментария читателей статьи "Пам’яті Левка Лук’яненка"


  1. Джордан 2005
    08.07.2018
    в 14:16

    “К его смерти уже примазались все. Президент, премьер, политики справа, политики слева, политики сзаду… ”
    И добавить нечего , да простят меня Админы ОКО .
    Земля тебе пухом , Человек …

    0

  2. Arkadiys
    08.07.2018
    в 16:57

    Умер Левко.
    Мир праху его!
    Это значит, что в Украине больше стало порашенка.

    0

Добавить комментарий