ВСЕ ПОГАНО. ВСЕ ДУЖЕ ПОГАНО
Я багато вже написав про той мегапіздець, який коїться в нашій країні. Я зробив вже не одне журналістське розслідування злочинності у різних її проявах, яка є сутністю діючої влади разом з її розумовою і моральною збоченістю .
Проте, знаю я набагато більше, ніж можу собі дозволити написати. Бо я завжди намагаюся надати такий фактаж, який є, або явним і відкритим, просто, не зовсім помітним для загалу, або який є максимально можливо доведеним висновком якогось аналізу наявної інформації.
Втім, в мене є маса фактів щодо реальної ситуації в Україні, в першу чергу, в правоохоронній системі і судовій владі, які не відповідають моїм критеріям для публікації, в силу неможливості їх доведення в рамках саме журналістського розслідування, але в істинності яких я не маю жодного сумніву. І ось, те, що я вже опублікував, і те, що я просто знаю, і звісно, те, що відомо всій країні, особисто у мене породжує відчуття повної, глибокої і безповоротної сраки, в яку загнали Україну владні гандони, підараси і покидьки на чолі з недосяжним у своїй потворності, виродком Порошенком. І чим довше ми будемо сидіти по фісбукам без прямого спротиву цьому підарському режиму, тим менше шансів у нас залишається щось змінити на краще в подальшому.
Є такий класний дописувач на ФБ – Станіслав Кукарека, який те, що робить з народом України наша влада дволиких уєбанів, влучно охарактеризував, як “ варити жабу повільно”. Це метафора до одного дослідження, згідно якого, якщо жабу кинути в окріп, вона, скоріш за все, звідти одразу вистрибне, але, якщо її кинути у холодну воду, яку підігрівати повільно, вона звариться без спротиву, не відчуваючи небезпеку.
Хіба у когось є заперечення такому порівнянню ? Те, що три-чотири роки тому було практично неможливе, зараз відбувається, як звичайна річ. Нам дзюрять в очі без жодного сумніву, а при нашому намаганні хоч якось обурюватися існуючим станом справ, нам ще й сруть на голову.
Свобода слова? Ха-ха. Шустера режим викинув з України, а все інше лише погана пародія з чітко дозованою критикою влади. Причому, критикою, більшою мірою від тих, хто з владою заодно. Власна негативна думка журналіста про Порошенка – і журналіста з ТБ одразу звільняють. І це не за Януковича часів, а в результаті перемоги “Революції гідності“!
Мусорське, прокурорське і суддівське свавілля, після невеличкої, майже непомітної паузи у 2014 році, повернулося і, схоже, вже нікуди діватися з України не збирається.
Бабушки через дороги у типу, нової патрульної поліції скінчилися і все стало, як і раніше. Хоча, після розстрілу пасажира БМВ мусорським рагулєм Олійником і захисту останнього самим Аваковим, сподіватися вже не було на що. Власне, у райвідділках і мусорських управах взагалі нічого змінювалося.
Суддів трошки шуганули, але, фактично, безрезультатно. Піймали на хабарі шістку Кернеса – харківського суддю Лазюка, і що? Він вже знову на роботі. Донецька суддівська вівця Переверзева кидала активістів за грати по вказівці сім’ї Януковича, а зараз робить теж саме від імені нової влади. Це мої приклади. А кожен може згадати свої власні і більш відомі.
В тюрмах сотні добровольців і військовослужбовців-патріотів. Таке можна було собі уявити на початку російської агресії?
Прикордонника Колмогорова без жодних доказів його вини ледве на кинули на 13 років ув’язнення. І тільки масовий розголос і увага громадськості дозволити вийти йому на волю. І тут же лицемірна паскуда Порошенко робить заяву, що, мовляв, він вже давно переймався долею прикордонника.
Чим ти переймався, мразота, окрім своєї сраки? В тебе ручний песик ГенплокуЛОЛ в наявності, підлеглі якого Колмогорова майже три роки в тюрмі і тримали.
А скільки ще таких Колмогорових в українських буцегарнях?!
Про прокуратуру не буду. Нема про неї що казати зі знаком плюс, а про мінуси вже казати набридло. Допоки з цієї клоаки не почнуться масові звільнення шакалів, щурів і тарганів, розраховувати нема на що. І бачите, ніхто ж звідти не звільняється! Значить і досі там щільно намазано. Саме для шакалів, щурів і тарганів.
НАБУ? Хтось ще вірить в цю структуру, не кажучи вже про маловиразну Антикорупційну прокуратуру? Якісь потуги цих безпорадних установ були вдало нейтралізовані режимом Порошенка через блядську судову систему, а питання антикорупційного суду влада оббрехала і спотворила настільки, що шанси на його розумне і об’єктивне вирішення наближаються до нуля.
Натомість, поведінка самого Порошенка, це взагалі чудовий лакмус того, що відбувається. Ще наприкінці 2016 року, від нього йшла інфа про сотні мільйонів гривень його особистої допомоги армії. Брехав, звісно, разом зі своїми мінетчиками. Але ж, типу, турбувався за свій імідж. На сьогодні всі ці умовності відкинуті нахуй. Петро Олексійович, ні за що вже не переймаючись, дриснув на новорічні свята на Мальдіви де витратив на відпочинок 15 лямів гривень.
Такий саме трюк з коштовним відпочинком на островах повторив і кум Петра Олексійовича, комсомолька фекалія, Югік Луценко, разом зі своєю козлопаскою третього тисячоліття.
А чого і кого їм всім соромитися? Фісбучних соллєй? Абсолютній більшості громадян вже насрати на сечу в своїх очах. Звикання пройшло непомітно і безболісно. І наразі весь цей людський непотріб у владі перестав відчувати якусь загрозу для себе і свого становища.
Якісь безглузді реформи тільки ускладнюють становище звичайного громадянина, а безсоромно хижацькі тарифи змушують навіть тих, хто щось заробляє, працювати виключно за їжу.
Дієздатні, адекватні і незгодні жити в стані нав’язаної владою атмосфери шизофренії звалюють з України десятками тисяч. Черга за біометричними паспортами тільки зростає. У багатьох з тих, хто намагається їх отримати стійке і не безпідставне відчуття, що скоро ця лавочка закриється…
Не знаю, чи є у нас ще шанс все виправити і довести, що владні виродки зарано розслабилися…
В будь-якому разі, завтра треба виходити всім, кого не задовольняє лайно від влади у себе на голові.
Виходити, як раніше: не за когось, а за себе, за справжню гідність, а не за приватизовану Хуйлорошеном і його довбаними сраколизами.
Аби нас не зварили остаточно і не подали Україну готовою до вживання Кремлю вже зі знищеним у нас інстинктом самозбереження.
Олександр Ружанський, 03.02.18, facebook
Метки: Олександр Ружанський
Володимир
04.02.2018
в 03:46
А Поценюк как баландер очень даже ничего!