Запах Володимира Зеленського

 

Валентин Бушанський, 07.10.19, facebook

 

За що я ціную нашого президента, то це за те, що він не бреше. Володимир Зеленський завжди каже правду. Майже, як Беня Крік: «Говорит мало, но смачно… Хочется, чтобы сказал еще».

Володимир Зеленський не вивертає душу. З нього неможливо вирвати жодних одкровень. Він, наче аптекар: точно дозує інформацію, яку вважає за доцільне повідомити. І жодного зайвого слова. Ні, він, звісно, буває багатослівний, але по-театральному. Як писав Пушкін, «Я заговариваю своего Онегина».
Пан президент завжди говорить за сценарієм. Кожен епізод – це розкриття частини загального сенсу. Від повідомлення до повідомлення, мов сходинками, ступає глядач. А все інше, усі численні мізансцени – лише інтрига, котра не прояснює, а затемнює загальний сенс п’єси, доки не настає останній акт – розв’язка.

Саме так говорить Володимир Зеленський. Жарти, метафори, голосові модуляції, мімічна гра, жестикуляція. Але інформації рівно стільки, скільки передбачено сценарієм.

Я вдячний пану президентові за його відео-звернення від 3 жовтня. Він сказав усе, що має знати українське суспільство. Хто хотів – той почув. Хто здатен зрозуміти – той зрозумів.

Відео-звернення важливе тим, що в нім кожне слово – правда. Якщо, звісно, недомовки не вважати брехнею, чи, принаймні, маніпуляцією.

Що сказав пан президент. Згідно із «формулою Штайнмайєра», на основі якої підчас зустрічі в «нормандському форматі» розроблятиметься план дій, має бути ухвалено закон про, цитую «Особливий статус Донбасу». І це важливі слова. Бо поняття «Донбас» ширше, аніж поняття «тимчасово окуповані території». Донбас – це і ті території Донецької та Луганської областей, котрі відвойовані добровольцями та ЗСУ. Однак президент Зеленський сказав саме про «Особливий статус Донбасу». Що це означає? А означає те, що під владу «ДНР» і «ЛНР» потраплять і ті частини Донеччини та Луганщини, котрі вони наразі не контролюють.

Наступне, що сказав президент. Ухвалення, чи, принаймні, набуття чинності, закону «Про особливий статус Донбасу» відбудеться «після проведення там місцевих виборів». Президент сподівається, що вибори відбудуться за демократичними стандартами, за участі українських політичних партій, ЗМІ, спостерігачів від ОБСЄ і за українським законодавством. Щоправда, президент не повідомив, яким чином можна проконтролювати виконання норм українського законодавства, якщо на окупованих територіях не діють ані прокуратура, ані суди.

Також президент наголосив, що вибори відбудуться тільки після виведення «іноземних військових формувань». Вочевидь, це та тема, яку він має намір обговорити з президентом Росії. Однак відповідь Владіміра Путіна відома: «Их там нет». І президент Зеленський не матиме, що на це сказати.

Для президента Зеленського важливо також, щоб кордон контролювався ЗСУ. Це питання – найбільший камінь спотикання. Однак президент РФ запропонує компромісне рішення: спільний контроль кордону підрозділами ЗСУ і «міліції ДНР/ЛНР». І Володимир Зеленський на це погодиться, не акцентуючи уваги на тому, чого вартий буде цей «спільний контроль».

У виборах, і щодо цього немає жодних сумнівів, візьмуть участь українські політичні партії: «Опозиційна платформа» Віктора Медведчука і тому подібні, так би мовити, «українські політичні партії», включаючи «Слугу народу». І саме висуванці «Опозиційної платформи» здобудуть перемогу на цих «демократичних виборах», сформувавши нові представницькі органи – нову «легітимну владу», з якою вестимуться подальші переговори.

Участь українських ЗМІ – також не проблема. Телеканали Віктора Медведчука, Ріната Ахметова, Віктора Пінчука й Ігоря Коломойського «докладно і всебічно» висвітлюватимуть виборчу кампанію і хід волевиявлення. ОБСЄ сподобається.

А після цього свята демократії настане карнавал демократії – створення закону «Про особливий статус Донбасу». І це найважливіша тема, якої торкнувся Володимир Зеленський.

Закон створюватиметься відкрито. Президент прямо сказав: «напишемо його разом з усім українським суспільством». Разом – це дуже добре. Разом – це дуже демократично!

Пропоную також разом будувати мости. І не має значення, що лише незначний відсоток усього українського суспільства складав іспит із теорії опору матеріалів. Міст для суспільства, тож кожен мусить мати право голосу. Громадою клепатимемо літаки. А чом би й ні? Адже всім нам ними літати. Разом визначатимемо рецептуру медпрепаратів. А що там інженери на атомних станціях шаманять? Усім суспільством керуватимемо ядерними процесами!

В Україні, звісно, всі розуміються на міжнародному та конституційному праві, тримають у голові десятки НПА, здатні бачити їх системні взаємозв’язки. Тож, проблем із колективним написанням закону, звісно, не виникне.

Пропоную одразу розігнати Інститут законодавства та Головне науково-експертне управляння ВР України. А втім, можна і не розганяти. Все рівно ВР ІХ скликання послідовно ігнорує всі зауваження експертів.

Володимир Зеленський неухильно реалізує ключову вимогу «Українського вибору» Віктора Медведчука – максимально широке залучення суспільства до законотворчого та законодавчого процесу. Відтак, варто очікувати, що закон «Про особливий статус Донбасу» буде винесений на всенародне обговорення.

Питання сформулюють приблизно так: «Чи схвалюєте Ви закон про “Особливий статус Донбасу” – основу миру, злагоди та добробуту для всієї України». Результати референдуму передбачити неважко. «Українські ЗМІ» – це ті, котрими володіють Медведчук, Ахметов, Пінчук і Коломойський, – дохідливо розтлумачать українцям всю важливість ухвалення закону. Клянусь Штайнайєром!

І до речі, Володимир Зеленський іще на початку президентських виборів сказав в інтерв’ю Дмитру Гордону, що домовленості з Путіним виноситимуться на всенародний референдум. Тож, усе за планом. А в «Жулянах», вітаючи повернення політв’язнів і військовополонених, висловив удячність Путіну за те, що домовленості виконуються.

І в мене дедалі менше сумнівів, що всі домовленості – і щодо обміну військовополоненими, і щодо розведення військ, і щодо місцевих виборів на окупованих територіях, і щодо “закону про особливий статус Донбасу” – були досягнуті між Зеленським і Путіним іще до початку президентських виборів. Якщо, звісно, коректно говорити про «домовленості», а не пропозицію, від якої дехто не зміг відмовитись.

Я не писатиму про фатальні наслідки ухвалення закону «Про особливий статус Донбасу». Я вже писав про це нераз, від дня оприлюднення результатів Мінська-1. Суть справи не змінилась. Відмінність тільки в тім, що процес, започаткований Петром Порошенком, завершує Володимир Зеленський.
Що робити? Ось питання, котре повсякчас задають критики. Загалом, це питання не до мене.

Політологія чимось подібна до китайської «Книги спостережень», а політолог, як не дивно, – до поета.
Пригадуєте в Алєксандра Блока:

«Я – сочинитель,
Человек, называющий всё по имени,
Отнимающий запах у живого цветка».
Я вам показав «запах» Володимира Зеленського.
Я вам показав, як він змусить українців зрадити Україну.
А потім, коли Україна зникне, всі претензії до Володимира Зеленського будуть недоречні. Адже він попереджував, адже він завжди був чесний, адже він тільки запропонував, а стрибнули у прірву – колективно, всім скопом – самі українці.
Утім, я дам відповідь на питання «що робити?».

Перше, відсторонити Петра Порошенка від протестного руху. Бо зверніть увагу, у відео-зверненні від 3 жовтня президент прямо говорить: дехто намагається уникнути кримінальної відповідальності і того розганяє хвилю протесту, аби стати політв’язнем, але цього не буде.

Що означають ці слова? А тільки те, що Володимир Зеленських зацікавлений у тому, щоб протести асоціювалися саме з Порошенком. Жоден прокурор, жоден слідчий і пальцем не зачепить Петра Порошенка, доки не завершиться перетворення України на федерацію, доки ракова пухлина «ЛДНР» не буде імплантована в тіло України.

Друге, найрішучіші і безперервні протести.

Вимоги:
1) жодних зустрічей у «нормандському форматі»,
2) жодних домовленостей із Путіним;
3) ухвалення постанови ВР про визнання Мінських домовленостей нікчемними, оскільки ті нав’язані Україні шляхом воєнної інтервенції;
4) внесення доповнення до ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», зокрема фіксація вимоги про неприпустимість надання жодному регіону, зокрема й тимчасово окупованим територіям, «особливого статусу», оскільки це суперечить Конституції, якою передбачено унітарність державно-політичний устрою України.

Третє, уразі, якщо президент і парламент ухилятимуться від виконання зазначених вимог, котрі повною мірою відповідають Конституції України, доцільною стає одна єдина й остання вимога: негайна відставка президента Володимира Зеленського.

Якщо пройде зустріч у «нормандському форматі» і запуститься «всенародна підготовка» закону про «особливий статус» – процес уже буде неможливо зупинити. Всі протести виставлятимуться як протидія «народній волі». А радикальні протести трактуватимуться як зазіхання на демократію і державно-політичний лад, що передбачатиме й відповідні форми протидії збоку МВС.

Протестувати треба зараз, доки процес руйнації України не набув незворотності. Не змарнуймо ці осінні дні.

3 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 53 оценки, среднее: 5,00 из 5 (3 оценок, среднее: 5,00 из 5) Для того чтобы оценить запись, вы должны быть зарегистрированным пользователем сайта.
Загрузка...

Метки:

4 комментария читателей статьи "Запах Володимира Зеленського"


  1. PiligrimK
    08.10.2019
    в 14:43

    На те схоже…

    1

  2. Arkadiys
    08.10.2019
    в 15:09

    Рад тому, что в Украине есть один нормальный человек с головой на плечах.
    Если не считать Блокера!)

    1

Добавить комментарий