Коли влада нівроку
Втомився вже чекати дива…
Тому у ніч перед Різдвом
шампанське, бурячиху, й пиво
накаламутив з коньяком,
і випив……
Боже правий!.. Де ж я?!
Земля в воронках… У вогні…
Ляшко повзе… — Привіт, Олеже!
Я що у пеклі?
— На війні!
— А ти як тут?! Ти ж в Раді ревно
співав не гірше солов’я!
— Тебе контузило, напевно..
Я тут з Майдану! Снайпер я!..
Аж раптом зверху щось як свисне!
Не встиг загнути й матюка!..
Дивлюсь — лишилось мокре місце
від героїчного Ляшка…
Пригнувсь… Добігти б до «зеленки»!..
Щоби подалі від гріха…
Глядь, у «зеленці» — Порошенко
чиїсь збирає потроха…
Збирає, плаче, і гундосить:
— Від цього «Мінську» купа лих!
Пробач мені, товариш Гройсман,
що від фугасу не зберіг…
Кричу: — Петруха! Шо ти гоніш!
Чи «Мінська» вигадав не ти?!
Та снайпер, пострілом у скроню,
не дав йому відповісти…
От горе!..Якось це по свинськи –
у співрозмовників гатить!..
Хоча…
Цікаво, де Пашинський?
Із тим не впадлу й потриндіть!
А ось і він… Лежить без скальпу…
Знущалися над ним, мабуть…
Да, брат Пашинський…Тут не Альпи…
Тут не пляшками в кумпол б’ють…
Як виявляється – нівроку
була ця влада… Сумно аж…
Повзу по трупам «опоблоку»
в ще не розбомблений бліндаж…
Повзу, і стримуюся щоби
не гаркнути якийсь матюк…
Знайоме щось з дірою в лобі…
Арсеній, певно… Яценюк…
І тут, коли я перелазив
через Максима Бурбака,
проснувся раптом…
…
От зараза!
Напевно, мало коньяка…
Але ж який я був щасливий,
і задоволений! Як слон!
Нарешті дочекався дива!..
……………………………
Аби ж це, бляха, був не сон!..
violonchelist
Метки: Виолончелист, Гройсман Владимир, иронические стихи, Петр Порошенко
Sofi
16.12.2017
в 14:32
Хороший сон! Но хотелось бы, чтобы (хотя бы) в следующей жизни эти персонажи Рады превратились в свиней или крыс. Хотя, они, похоже, ими уже когда-то были, судя по мордам. Недаром же украинцы так любят резать свиней на сало. А сами свиньи сало не едят: некошерно.
Sofi
16.12.2017
в 14:36
Я ставлю пятерку, а у меня что-то не получается. Извините.
violonchelist
18.12.2017
в 23:06
Извиняю, Софи!)